USI ( Universal Synthesizer Interface) – перший прототип MIDI

У наступному 2017 році MIDI буде відзначати своє 35 річний ювілей. Думаю, що дана публікація буде доречною саме до цієї дати, а також стане в пригоді студентам та викладачам, які досліджують музичні комп’ютерні технології.

З 30 жовтня по 2 листопада 1981 року у Нью-Йорку проходила 70 конвенція (з’їзд) професійної спільноти аудіоінженерів. У жовтні того ж 1981 року на сайті Audio Engineering Society (професійна спільнота аудіо інженерів) надалі  AES була опублікована інформація про USI ( Universal Synthesizer Interface). Фактично була представлена специфікація на універсальний синтезаторний інтерфейс, призначений для забезпечення взаємного з’єднання, секвенсора і домашніх комп’ютерів по загальногалузевому стандартному інтерфейсу. Це був попередній варіант специфікації, яка виносилася на обговорення її авторами були Дейв Сміт та інженер його компанії Sequential Circuits Чет Вуд. Приймалися до уваги коментарі, критика і альтернативні пропозиції. Ця специфікація інтерфейсу не була затвердженою і мала би бути модернізованою для будь-якого обладнання в цій області.

Фактично це була презентація у вигляді друкованого документу, на перші сторінці якої зазначено, що документ відтворюється з рукопису автора без редагування, виправлення або розгляду Радою і що AES не несе ніякої відповідальності за зміст. Таке застереження може говорити про те, що AES поставилася до нової специфікації з певною мірою обережності.
Документ згодом став власністю журналу Audio Engineering Society і отримати його копію безкоштовно стало не можливо.

USI помітно відрізнявся від раніше SCI (Sequential Circuits Inc) цифрового інтерфейсу в тому, що замість того, щоб постійно опитувати на певній тактовій частоті секвенсор, інформація відправляється тільки тоді, коли подія насправді відбулася, наприклад включення ноти або виключення. USI було запропоновано у вигляді послідовного асинхронного інтерфейсу з швидкістю передачі даних 19,2 кбод, що дозволяло за 573 мікросекунди передавати байт даних. Повідомлення складалися з 11 біт. Перший стартовий біт, вісім біт даних, біт парності і стоп біт. Електронна специфікація передбачала: номінальний TTL рівень, роздільну передачу (DT) та прийом (DR) даних, наявність драйвера відкритого колектора  (wire-OR) для узгодження приймачів, з’єднання передбачалося стандартними 1/4 телефонними конекторами зі звичайним екранованим кабелем з окремими жилами для передачі та прийому .

Інтерфейс в основному визначався як з’єднання один-до-одного між двома блоками. Цими блоками визначалися синтезатор і секвенсор. У опису до специфікації зазначалося, що за певних обставин можуть підключатися і більше блоків у одному ланцюгу.

Конструктивні дискусії між президентами Sequential Circuits (SCI), Oberheim Electronics, і Roland (Дейв Сміт, Том Оберхайм і Ікутаро Какехасі)  показали загальний інтерес до проблем інтерфейсу і його доопрацювання до рівня прийнятного для промисловості.
Після внесення змін, запропонованих у коментарях AES, Сміт розіслав опитування для IP виробників і консультантів галузі, у яких він просив їх вносити пропозиції і будь-які спеціальні вимоги. Були отримані активні відгуки на цю ініціативу,  деякі з них ставили під сумнів, наприклад, можливість реалізації за допомогою послідовного інтерфейсу, що доцільніше використовувати паралельний інтерфейс. Інші вважали, що швидкість запропонованого послідовного інтерфейсу занадто велика для роботи з домашніми комп’ютерами. Були підняті багато інших питань, які звичайно враховувались авторами.

Усі респонденти були згодом запрошені на конференцію, яка відбулася січні 1982 року в каліфорнійському місті Анахаймі, під егідою західної національної асоціації музичних виробників (NAMM).  Відбулася зустріч між провідними американськими і японськими виробниками синтезаторів: SCI, Roland, Oberheim. CBS/Rhodes, Yamaha, E-mu, Unicord (Korg), Music Technology Inc., Kawai, Octave Plateau, Passpori Designs and Syntauri. Інші виробники зайняли вичікувальну позицію по типу “поживемо-побачимо”.  На цій нараді були зроблені певні поліпшення специфікації: збільшення швидкість передачі до 31.25 кБод і додано ланцюг оптоізоляції.

Японські пропозиції щодо  інтерфейсу.

Після обговорення USI в Анахаймі, альтернативна специфікація була представлена деякими з японських компаній, які базувалися на своїх власних дослідженнях. У той час як USI був в основному орієнтований на  передачу кодів повідомлень про вмикання/ вимикання, нова пропозиція визначала багато більш-складних операцій. Була запропонована інша структура даних, у якій по прапору 7 го біта визначається який байт: статусний = 1, байт даних = 0 , а для даних було введено обмеження 7 біт, що було достатньо для більшості синтезаторів, а в іншому випадку використовувалась можливість відправки кілька 4-бітних напівбайта. Це значно спростило протокол, усуваючи зайві перевірки, щоб відрізнити категорію даних.

Після зустрічі в Анахаймі, Дейв Сміт і Чет Вуд інтегрували в USI і японські пропозиції, формуючи першу MIDI специфікацію.

Можливо справжньої чіткої дати створення MIDI ми ніколи не взнаємо та і воно не викликає особливих дискусій, але загальноприйнятий відлік часу стартує з 1982 року з випуском каліфорнійської компанією Sequential Circuits першого MIDI синтезатора Prophet-600.

У 1983 році Дейв Сміт, засновник  Sequential Circuits і  Роберт Мур (Hybrid Arts, Inc), продемонстрували свої два апарати, які ввійшли в історію цифрової музики. Це був перший MIDI синтезатор Prophet-600 (Sequential Circuits) і перший персональний комп’ютер Atari 800, які спілкувалися між собою мовою MIDI через апаратний інтерфейс MidiMate за допомогою програми MidiTrack.

2017 рік стане 35 роком успішної ходи MIDI на світовому музичному просторі.

Відтворення цієї статті, або будь-якої її частини, допускається за умови посилання на першоджерело:www.miditaur.net та автора. Призначено для  вільного використання з з метою освіти, навчання і приватного дослідження.

Залишити відповідь

Ввійти за допомогою: