Історія римується

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1

(5 голосів, в середньому: 5 з 5)
5 листопада 2018 року Крістін Лагард написала у блозі МВФ замітку під назвою “Коли історія римується”. Оскільки світ наближається до 100-річчя від дати закінчення  Першої світової війни, варто прочитати блог Крістіни Лагард про сьогоднішні вражаючі подібності з періодом перед Великою війною та закликом до нового багатостороннього співробітництва.
Німецький військовополонений допомагає пораненим британським солдатам дістатися до перев’язувального пункту. 19 липня 1916 року.

Нижче подаємо вільний переклад блогу з деякими окремими помітками автора перекладу.

Марк Твен одного разу сказав, – «Історія ніколи не повторюється, але вона часто римується». Коли глави держав зустрічаються в Парижі на цьому тижні, щоб відзначити 100 років з закінчення Першої світової війни, їм слід уважно прислухатися до відзвуків історії і уникнути повторення дисонансів минулого.

Протягом століть наші глобальні економічні долі формувалися подвійними силами технологічного прогресу і глобальної інтеграції. Ці сили можуть привести до процвітання в різних країнах. Але якщо їх неправильно використовувати, вони можуть привести до катастрофи. Перша світова війна є жорстоким прикладом того, як все пішло не так.

П’ятдесят років, що передували Великій війні, були періодом вражаючих досягнень технології, таких як парові судна, наземний транспорт, електрифікація і зв’язок. Це був період, який сформував контури нашого сучасного світу. Це також був період безпрецедентної до
тієї пори глобальної інтеграції – багато хто називає його першої ерою глобалізації, коли товари, гроші і люди могли перетинати кордони з відносно мінімальними перешкодами. З 1870 по 1913 рік відбувалося масштабне збільшення частки експорту в ВВП багатьох країн – ознака більшої відкритості.

Все це створювало величезне багатство.

Але воно не розподілялося рівномірним або справедливим чином. Це була епоха, коли фабричні робітники працювали в похмурих і небезпечних умовах і заправляли барони-розбійники. Це була епоха неймовірного збільшення нерівності.

У 1910 році в Об’єднаному Королівстві 1% відсоток населення з найвищими доходами контролював майже 70% національного багатства – такої диференціації
ніколи не було ні до того, ні після.

Тоді, як і зараз, посилюється нерівність і нерівномірне розподіл зисків від технологічного прогресу і глобалізації викликали протидію.

Перед війною реакція країн проявилася в боротьбі за отримання національних переваг, відмову від ідеї взаємного співробітництва на користь домінування ─ гри з нульовою сумою. В результаті сталася катастрофа – вся міць сучасних технологій була спрямована на кровопролиття і руйнування.
А в 1918 році, коли лідери оглядали макові поля, засіяні трупами, вони не змогли зробити правильні висновки. Вони знову поставили короткострокові вигоди вище довгострокового процвітання – скоротили торгівлю, спробували повернутися до золотого стандарту і відмовилися від механізмів мирного співробітництва.

Як писав Джон Мейнард Кейнс, один із засновників МВФ, з приводу Версальського договору, вимога про фінансове розорення Німеччини в кінцевому підсумку призведе до лиха.

Він був абсолютно правий. І тільки пройшовши через жахи ще однієї війни, світові лідери знайшли більш довготривалі рішення наших загальних проблем. Організація Об’єднаних Націй, Світовий банк і, звичайно, Міжнародний Валютний Фонд – організація, яку я з нині очолюю, – є гідною частиною
цієї спадщини.

Система, створена після Другої світової війни, спочатку передбачала можливість адаптації. Від переходу на гнучкі валютні курси в 1970-і роки до створення Світової організації торгівлі, наші попередники визнавали, що світове співробітництво повинно змінюватися, щоб вижити.
Сьогодні ми бачимо вражаючі подібності з періодом до Великої війни – запаморочливий технологічний прогрес, поглиблення глобальної інтеграції, підвищення добробуту, яке вивело величезне число людей з бідності, але яке, на жаль, також залишило багатьох позаду. Системи соціального захисту зараз більш ефективні і допомагають, але в деяких куточках ми знову спостерігаємо зростаючий гнів і розчарування в поєднанні з негативною реакцією на глобалізацію. Нам знову необхідно адаптуватися.
Саме тому останнім часом я закликаю до «нового багатостороннього підходу », який є більш інклюзивним, більшою мірою орієнтований на людей і передбачає велику підзвітність. Цей новий багатосторонній підхід повинен наповнити колишній дух співробітництва новою енергією, а також вирішувати більш широкий діапазон проблем, – від фінансової інтеграції та фінтех до збитків, завданих корупцією і зміною клімату.
Наші недавні дослідження по макроекономічним зискам, які приносить розширення можливостей для жінок, і модернізації глобальної системи торгівлі, містять нові ідеї про методи створення більш досконалої системи.
Кожен з нас, кожен лідер і кожен громадянин, несе відповідальність за сприяння цьому перетворенню.
Зрештою, те, що було вірно в 1918 році, вірно і сьогодні: мирне співіснування націй і економічні перспективи мільйонів безпосередньо залежать від нашої здатності знаходити рими з минулим в нашої спільної історії.

Джерело: When History Rhymes
Відтворення цієї статті, або будь-якої її частини, допускається за умови посилання на першоджерело:www.miditaur.net та автора. Призначено для  вільного використання з з метою освіти, навчання і приватного дослідження.
Поділитися:
  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1

(5 голосів, в середньому: 5 з 5)

Залишити коментар

Ввійти за допомогою: